СУСПІЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З СЕРБІЄЮ І ЧОРНОГОРІЄЮ У ХVІІІ СТ.

Вступ

Сучасні стосунки між Україною Сербією та Чорногорією мають давнє коріння. Вони базуються на етно-культурній близькості, мовній спорідненості, єдності релігії, схожості історичної долі наших народів.
Однією з найяскравіших сторінок у відносинах України з Сербією та Чорногорією є ХVІІІ ст. У цей час у південнослов’янських народів зароджується потужний культурно-просвітницький рух, що отримав назву національно-культурного Відродження. Основою його були розвиток буржуазних відносин, пробудження національної самосвідомості, посилення боротьби з іноземними загарбниками. На цьому етапі розвитку південнослов’янських народів, зокрема , сербів і чорногорців особливо великого значення набувають суспільні зв’язки з Російською державою, до складу якої у ті часи входила Україна. У Росії та Україні поневолені південні слов’яни бачили єдиний православний культурно-цивілізаційний простір, силу, здатну захистити від асиміляторської політики Османської та Австрійської імперій.
Зауважимо, що розвиток взаємовідносин між Україною та сербським і чорногорським народами у формі державно-політичних зв’язків був практично неможливим чи принаймні значно ускладненим через відсутність у останніх державності, включення їхніх земель у систему Османської імперії . Недовго власну державність мав і український народ. Після включення значної частини українських земель до складу Росії офіційні контакти з південними слов’янами підтримувалися переважно через центральний російський уряд.
Разом з тим активно розвивалися безпосередні взаємовідносини України з південними слов’янами у конфесійній сфері, економіці, освіті, літературі, образотворчому мистецтві та інших сферах суспільного життя.
Хоча проблеми становлення суспільних зв’язків України з Сербією і Чорногорією у ХУІІІ ст. і привертали увагу вчених, як правило, висвітлювалися тільки окремі питання і часткові аспекти даної теми. Досі не проводилося комплексного дослідження українсько-сербсько-чорногорських зв’язків згаданого періоду. Недостатньо вивчені також як окремі напрями цих контактів, так і їх взаємозв’язок та взаємозумовленість у процесі культурно-історичного розвитку східнослов’янських і південнослов’янських народів.
Ця робота базується на дослідженнях М.І.Петрова, П.А.Кулаковського, В.І.Аскоченського, П.А. Ровенського, С.І.Маслова, Ф.П.Шевченка, Я.Д.Ісаєвича, З.І.Хижняк, А.П.Бажової, Л.С.Миляєвої, Д.В.Степовика, Є.М.Пащенко, П.Н.Рудякова, Д.Поповича, Р.Груїча, Л.Стояновича, В.Єрчича та інших вчених, а також на матеріалах фондів архівів України та Російської Федерації.